Якщо ви власник закладу або ж тільки збираєтесь ним стати, то вам обов’язково потрібно з’ясувати, яка музика може грати у закладі, аби не порушувати чиє небудь авторське право. В цій статті розкажемо про музику в закладах громадського харчування і не тільки.

Чи можна ставити плейлісти зі Spotify / YouTube / SoundCloud etc?

Коли ви вмикаєте музику в закладі, її чують усі відвідувачі – випадкові особи, які не є членами однієї сім’ї чи близькими знайомими. Законодавство називає такі дії «публічним виконанням» і вимагає отримати дозвіл (ліцензію) правовласника для такого використання.

Незалежно від того, купили ви підписку на Spotify, чи зайшли на офіційний YouTube- або SoundCloud-канал, де сам виконавець виклав свої треки, у кращому випадку ви отримали від цих сервісів ліцензію на персональне некомерційне використання музики. Це означає, що ви можете самі слухати треки, вмикати їх в колі сім’ї чи друзів, та ділитися ними в соцмережах, якщо дозволяє конкретна ліцензія. Але це не дає вам права вмикати ті самі треки у своєму закладі.

Багато хто задає питання: “Як не платити за музику в закладі”? Не варто й згадувати, що нерідко музику на платформи завантажують без дозволу правовласника, тобто уже апріорі з порушенням прав – на такі випадки ліцензії платформ взагалі не поширюються.

А звичайне радіо можна вмикати?

Ніт. Немає різниці в джерелі передачі – головне, що в кінцевому підсумку завдяки вашим діям музика стає доступною невизначеному колу осіб, а для цього потрібен дозвіл.

Взагалі існує музика, яку можна вмикати без дозволу?

Так, існують винятки (і ні, це не компакт-диски з домашньої колекції вашого тата). Але і з цими винятками теж не все так просто:

Royalty-free music. Є канали та окремі веб-сайти, які позиціонують себе в якості джерел royalty-free music, тобто таких, що дозволяють використовувати свою музику безоплатно. Але це не означає, що можна бездумно вмикати у вашому закладі будь-який канал, у назві якого є слова «royalty-free». Ось кілька речей, які ви маєте знати:

  • Кожне джерело royalty-free музики поширює її на певних умовах. Це може бути одна з ліцензій Creative Commons або інша ліцензія. Перед користуванням потрібно ознайомитись з умовами ліцензії. Наприклад, якщо комерційне використання не дозволене або ліцензія не поширюється на територію України, це вам не підійде;
  • Одного лише зазначення «royalty-free» в назві каналу або плейліста не достатньо, щоб дійсно гарантувати відсутність претензій авторів: щось, схоже на умови ліцензії, обов’язково має бути. Не забуваємо, що в інтернеті існує безліч можливостей ввести інших людей в оману;
  • Але й використання навіть royalty-free музики все одно не гарантує, що до вас не прийдуть люди з організацій, які займаються збором винагороди на користь авторів. Про них – далі у цій статті.

Класична та народна музика (фольклор). Часто можна зустріти твердження, що можна без дозволу використовувати твори класичних композиторів, строк охорони авторських прав на які сплив. Дійсно, на сьогодні строк дії авторського права в більшості країн становить 70 років після смерті автора, тому з цієї точки зору класичні твори – поза охороною. А народна творчість взагалі не охороняється авторським правом за відсутності конкретного автора, тому вона із самого початку в суспільному надбанні.
Але в класичних творів, крім авторів, завжди є конкретні виконавці, а також продюсери (ті, хто зробили запис виконання). Ці люди та компанії володіють суміжними правами на виконання творів та їхні записи. Строк охорони суміжних прав складає 50 років від дати першого виконання/запису. Дозволеною альтернативою може бути хіба що найм «живого» оркестру для виконання класики, але це явно шлях не для всіх.

Те саме з фольклором: народні пісні виконують конкретні музиканти й записують продюсери. Найчастіше вони роблять власне аранжування цих творів – у таких випадках у них виникає ще й авторське право. Це означає, що використати ці твори без дозволу, не порушивши прав, не вийде.

Ну, і останній виняток, але він найімовірніше не про вас. Ніхто не зможе вам заборонити вмикати у своєму закладі музику, яка була придумана, зіграна та записана вами самостійно. Але для цього, мабуть, потрібно дещо більше, ніж консультація юриста.

Я хочу, щоб усе було по закону. Куди мені звертатися?

Загалом є три варіанти:

  • Теоретично можна укласти ліцензійний договір із самим правовласником. Але в музичного твору може бути ряд правовласників, серед яких автори музики, слів, аранжування, а також продюсерська компанія. Плюс, укладаючи договори з одиничними правовласниками, вам буде складно добитися різноманітності плейлиста.
  • Можна звернутися до дистриб’юторів, які займаються продажем ліцензій на пакети музичних творів на підставі укладених договорів із правовласниками. Оскільки ці компанії орієнтовані на бізнес, то зазвичай їхні пропозиції заточені під потреби закладів різних масштабів і типів.
  • Існує можливість укласти договір із організацією колективного управління (ОКУ). ОКУ – це громадські об’єднання, яким правовласники передають права надавати дозволи на використання творів, а також збір та розподіл роялті. ОКУ мають бути зареєстровані в Мінекономіки. В Україні сьогодні існує майже два десятки зареєстрованих ОКУ (повний перелік тут). Серед них активних – 5-6, а авторитетних – ще менше. ОКУ представляють інтереси не тільки національних, але й закордонних правовласників. Характерно, що в Україні деякі ОКУ, спеціально акредитовані на «розширене управління», мають право збирати винагороду на користь правовласників навіть за відсутності цих правовласників у каталозі ОКУ. Законом передбачена така можливість, поки правовласник не вилучив свої твори з каталогу. Але оскільки механізм вилучення творів не прописаний, то люди бідкаються, а влада розводить руками виникають ситуації, коли односторонньої заяви правовласника не достатньо, щоб ОКУ припинила «відробляти» його роялті.

У моєму закладі грає неліцензійна музика. Що мені за це буде?

ОКУ направляють своїх представників для моніторингу та фіксації порушень. Це «таємний покупець» – людина, яка, замовляючи щось у закладі, переслідує іншу мету. Протягом перебування в закладі представник ОКУ непомітно записує аудіо та відео з доказами порушення, використовуючи SHAZAM чи аналогічні програми. ОКУ – це не поліція, тому на місці штраф не випишуть. Але вам направлять пропозицію щодо укладення договору з ОКУ для врегулювання використання творів. Якщо ви її проігноруєте, ОКУ звернеться з позовом до суду. В більшості випадків ОКУ виграють в судах.

Сума, яку ОКУ можуть стягнути через суд, може вдвічі або втричі (у разі умисного порушення) перебільшувати суму платежів, які б ОКУ нарахувало вам, якби ви використовували ці твори за відповідним договором та затвердженими тарифами ОКУ. Для випадків «розширеного управління» буде застосовуватись окремий тариф на бездоговірне використання. Судова практика показує, що середня сума позову ОКУ може становити 200 000 – 300 000 грн і більше.

Михайло Юдін,
старший юрист,
Axon Partners