У мене теж піднявся тиск через копіювання української п’єси зухвальцями з HBO

Ілюстрація Катерини Цібере

Сьогодні ФБ та журнали просто гудуть про те, що HBO використали діалог із п’єси Павла Ар’є “На початку та наприкінці часів” (Хто полюбляє театр Лесі у Львові, той знає цей діалог баби Прісі у виконанні Олега Стефана).

Почитавши думки експертів (матеріали та відгуки у соціальних мережах) може скластися враження, що HBO знехтувало одним з основних правил створення фільмів — усі права, навіть на найкоротший рингтон у мобільному Джекі Чана чи можливість знімати на фоні будинку дизайнера зі школи баухаус, мають бути куплені.

Порівняння діалогів добре зробила Телекритика, тому я не повторюватимуся:

Хто полюбляє кіно-нуар та хоррор, має знати, що записи фільму культового режисера Мурнау «Носферату. Симфонія ночі» мало не залишилися невідомими поціновувачам кіно саме через порушення творцями фільму авторських прав на «Дракулу» Брема Стокера.

Саме так, у далеких двадцятих роках минулого сторіччя дружина тоді вже покійного письменника подала до суду про порушення прав через екранізацію роману у фільмі «Носферату».

З легкої руки суду, який задовольнив позов спадкоємиці, усі записи фільму були знищені, а до нашого часу дійшло кілька таємно захованих плівок.

Не врятувало режисера Мурнау навіте те, що у його фільмі, на відміну від графа Дракули, граф Орлок не перетворює своїх жертв на вампірів, а нахабно їх убиває, примушуючи городян вважати, що на них напала чума. Носферату помирає від сонячного світла, а за книгою йому у серце мали б встромити мисливський ніж. Крім того, що вже взагалі не схоже на поведінку стандартного упиря, Носферату відображається в дзеркалі, а у книзі, як усім відомо, було навпаки.

Завдяки цьому рішенню суворого німецького суду компанія Prana Film, яка створювала фільм, збанкрутувала.

Іншим цікавим прикладом із зовсім не таким сумним наслідком для творця фільму була справа спадкоємця Вільяма Фолкнера до Sony Pictures, щодо фільму «Північ в Парижі» кмітливого Вуді Аллена.

У фільмі герой урочисто говорить фразу: «Минуле не мертве! Воно навіть не минуле» (“The past is not dead! And it’s not even past”). Ця фраза — це дослівна цитата з роману Фолкнера «Реквієм за монахинею». Незважаючи на цю дослівність, суд відхилив позов, застосувавши доктрину de minimis та fair use. Суддя Майкл Міллз вказав, що використання цитати у фільмі не завдало шкоди ринку продажу робіт Фолкнера і, що найімовірніше, навпаки, популяризувало твір, чим покращило становище спадкоємців письменника.

Щодо копіювання самої п’єси Ар’є у відомому серіалі, то репліки баби Прісі в оригінальному тексті дійсно дуже схожі на діалог бабусі у четвертій серії серіалу.

Але повернемося до Чорнобилю від HBO. Творці серіалу самі відкрито заявляли, що використовували твори письменників про Чорнобиль (зокрема, Світлани Алєксієвич), дуже ймовірно, що вони могли надихнутися і українською п’єсою.

Однак питання відтворення у власному творі ідей та подібних діалогів з інших творів як порушення авторського права — дуже складне. Як сказав суддя Лернд Хенд у справі Nichols v. Universal Pictures про ідею, яка не захищається, та її вираження у творі:

«Ніхто ніколи не міг встановити чітку межу різниці між ідеєю та її вираженням, і ніхто ніколи не зможе це зробити».

Ця межа і її порушення визначається у конкретній справі через аналіз її фактів. На перший погляд можна сказати, що копіювання немає, оскільки відбулося втілення ідеї, що не захищається, в іншій оригінальній формі. З іншого боку, якщо вдасться довести аналогічність фраз, дійових осіб та обставин, у яких відбувається дія, порушення може існувати. Висновок типового юриста. Чи може ви чекали іншої відповіді? Ну сорян.