Експорт оборонних технологій – основні правила комплаєнсу для міжнародної співпраці в MilTech

Оборонні технології потребують нового підходу до експорту

Технологічна екосистема звикла до високих темпів розвитку та вільного обігу цивільних продуктів. Defence Tech має таку ж швидкість та інноваційність, але індустрія стикається зі спеціальним регулювання передачі технологій та інформації. Одним із найбільш незвичних для цивільного технологічного сектору є експортний та імпортний контроль за обігом оборонних товарів.

В контексті комплаєнсу, експортний контроль посідає важливе місце, тому що є обов’язковим етапом в циклі розвитку продукту за участі різних юрисдикцій або іноземних елементів (компаній, команд, інвесторів та ін).

Система експортного регулювання створювалася в інших реаліях і не враховує сучасний темп інновацій. Раніше в цій швидкості просто не було потреби. Сьогодні ж обставини змінилися.

Як працює експорт оборонних технологій

За загальним правилом є два списки оборонних товарів

• товари військового призначення

• товари подвійного використання

Україна як учасниця міжнародної системи контролю експорту – Вассенаарської домовленості, має два такі ж два списки оборонних товарів. В різних країнах можуть бути дещо змінені назви категорії або ж існувати більше деталізовані списки, наприклад, стратегічні товари в Естонії. Тому одна із найперших задач – класифікувати ваш продукт в країні створення.

До товарів військового призначення належать продукти, створені виключно для військових потреб, а саме: озброєння, військова техніка або спеціалізовані компоненти до них.

Товари подвійного використання – це продукти, які можуть застосовуватися як у цивільній, так і у військовій сфері. Найбільш звичні для нас це різні БПЛА та екосистеми для них, компоненти.Під експортний контроль держави потрапляє далеко не лише готовий продукт, а його компоненти, складові, сервісні послуги, певна інформація про продукт і його функціонування, документація, навчання, інструктажі, та, навіть, розпорядження правами (як от ліцензування ІР, продаж прав на продукт тощо). В Україні основним контролюючим органом є ДСЕК (Державна служба експортного контролю).

В переважній більшости країн, у тому числі в Україні, порушення експортного законодавства це кримінальне правопорушення з відповідальністю у вигляді у тому числі позбавлення волі.

Тому питання комплаєнсу експортним процедурам є критичним при взаємодії з іноземними суб’єктами, виходами на нові ринки, зокрема залучення інвестицій.

Стандарти комплаєнсу для оборонних товарів

На кожному етапі створення, розвитку, масштабування та реалізації продукту виникають різні вимоги з комплаєнсу.

Інвесторський трек. У різних інвесторів (ангел, фемілі офіс, інституційний фонд) і раунду є різні вимоги вимоги до оформлення інтелектуальної власності та фінансування R&D. Часто це означає, що в результаті компанія або продукт мають бути присутні за кордоном (офіційно або фактично).

Відповідно, для товарів оборонного сектору – товарів подвійного використання та військового призначення, практично завжди виникає питання експортного комплаєнсу. Адже консолідація ІР за кордоном, здійснення R&D або, навіть, розкриття певної інформації про продукт іноземному інвестору, без фактичної передачі, буде вважатися експортом.

В таких випадках відповідальність за дотримання комплаєнсу та експортних процедур в першу чергу лежить на власнику продукту, а не на інвесторі. Хоча за певних умов інвестори будуть стикатися з імпортними обмеженнями на оборонні технології особливо в equity раундах.

Важливо враховувати, що комплаєнс експортним обмеженням відбувається не лише шляхом здійснення власне експорту, але і в запобіганні неконтрольованого експорту при закритті угод через налаштування процесів та обміну інформацією.

Одні і ті ж правила щодо експортного контролю застосовуються і при продажі кінцевих продуктів, послуг і при трансфері технологій. Водночас рівень комплаєнсу може бути різним залежно від контрагентів. Наприклад, гравці класичного оборонного сектору добре розуміють специфіку регулювання і вже багато років працюють у цих рамках, проте такий тип продукту як технології, і швидкість з якою потрібно її постачати, створюють нові виклики, навіть для них.

Специфічним комплаєнс в оборонному секторі робить:

• кінцеві користувачі, якими є переважно державні оборонні відомства або військові структури;

• підвищені вимоги та жорсткі обмеження щодо надання доступу до контрольованої інформації іноземним суб’єктам при одночасному постійному залученні іноземного фінансування;

• вимоги по локалізації прав інтелектуальної власності та виробничих потужностей;

• супутні процедури для постачання частини продукту, якщо правовласником такої частини є іноземний суб’єкт (наприклад, ліцензування софту у виробі).

Очевидно, що рівень комплаєнсу перед інвестором і державним замовником може і буде відрізнятись, як і його мета та обсяг, водночас саме виробник консолідує на собі всі ризики такої невідповідності.

Чи є формальні пріоритети в ОПК на експорт?

Наразі нормативна база не визначає пріоритетність саме через категоризацію оборонних товарів. В основі принципу пріоритетності лежить радше потреба та актуальність продукту чи технології для застосування Силами Оборони України і національні інтереси нашої держави та принцип надлишковості. Варто зазначити, що такий підхід є доволі поширеним в інших країнах, особливо в нинішніх умовах, коли умови ведення сучасної війни настільки динамічні, що пріоритетність може достатньо швидко змінюватись, тоді як нормативна база не є настільки гнучкою для постійної модифікації.

Одним із елементів державної політики в сфері трансферу оборонних технологій та товарів є формування вимог до розвитку інтелектуальної власності в сфері ОПК. Десятого квітня Уряд затвердив Політику управління інтелектуальної власності в сфері оборонно-промислового комплексу України. Документ визначає стратегічні напрями розвитку державного регулювання, що стосуватиметься серед іншого розпорядження правами інтелектуальної власності виробників оборонних продуктів, у тому числі в контексті експорту. Політика це лише засадничий документ, надалі будуть вноситись відповідні зміни в предметні закони та підзаконні акти.

Ми бачимо дедалі більше прикладів успішного міжнародного партнерства. Наприклад, співпраця Quantum Systems та Frontline – це німецько-українське виробництво дронів.

Довідка: У межах партнерства німецька компанія Quantum Systems придбала 10% частки українського виробника роботизованих систем Frontline з опціоном на збільшення до 25%. Ця інвестиція передбачає інтеграцію українських технологій у дрони Vector та спільну відмову від китайських компонентів. Співпраця відкриває Frontline шлях на європейський ринок і дозволяє масштабувати власні розробки: дрони «Лінза», «Зум» та турелі «Буря».

Такі кейси наглядно демонструють роль держави у відповідних процесах – не лише інфраструктурна, а насамперед суб’єктна. Держава, як основний decision maker, не просто вимагає проходження процедур і гарантування результату при їх дотриманні, а в кожній конкретній ситуації має значний рівень дискреції на прийняття рішення по суті. Тому в нинішніх умовах немає підстав говорити про кардинальні зміни, радше поточний фреймворк може змінитися з огляду на зміст фокусу з хардових продуктів на софтові і способи їх трансферу.

Матеріал було розроблено спільно з платформою Brave Inventors і партнеркою компанії Axon Partners Надією Єрмійчук та опубліковано на платформі LIGA ZAKON.