Мовний закон для власників бізнесу

“З 16 липня 2022 року – новий контрнаступ української мови!”, – писав Уповноважений із захисту державної мови. Два роки тому набирали чинності дуже дискусійні положення. Вони стосувалися використання мови інтерфейсів та мови в Інтернеті. Від прийняття “мовного закону” відбулося чимало змін: реклама, сфера обслуговування, радіо- і телемовлення здебільшого звучать державною, з’явився іспит для держслужбовців, української у публічному просторі побільшало… Хіба що “контрнаступ” не так часто використовується поза воєнним контекстом. 

Ні завтра, ані через місяць нові положення закону не набирають чинності (вони давно чинні). Без значного інфоприводу, але з великою любов’ю до української мови, ми аналізуємо основні вимоги та обов’язки власників бізнесу. 

На кого поширюється “мовний закон”? 

За ЗУ “Про забезпечення функціонування української мови як державної” вимоги стосуються компаній, які зареєстровані в Україні та які реалізують свою діяльність в Україні. Для міжнародних компаній, які задовольняють наші споживацькі потреби, теж виникають зобов’язання, однак вони менші за обсягом. 

Інформування 

ЗУ “Про електронну комерцію” зобов’язує продавця (виконавця, постачальника) повідомляти повне ім’я чи назву, контакти та місцезнаходження. Зазвичай, ці дані зазначаються у публічних документах на сайті (оферта, політика), і вони повинна бути українською. 

Оголошення, публічні оферти, повідомлення, написи та інша публічно розміщена текстова, візуальна і звукова інформація, доступна для необмеженого кола осіб, також, повинна публікуватись державною мовою. 

Мова сайту

Питання для дискусій з SEO оптимізаторами відходить у минуле. Вже понад два роки сторінка сайту за замовчуванням повинна демонструватися українською. Користувацькі інтерфейси та вебсайти, в тому числі мобільні застосунки, повинні відображатися державною мовою. 

Поряд з українською, контент на сайтах може відображатися іноземними мовами, однак вміст сторінок українською не повинен бути меншим за обсягом, ніж іншомовні версії. Ця вимога стосується не лише сайтів, а й сторінок у соцмережах.

За законом, для іноземних компаній, що продають товари та надають послуги в Україні, мають тут дочірні підприємства, філії чи представництва, версія вебсайту державною мовою повинна пропонувати “достатні зміст та обсяг інформації для зрозумілої навігації та розкриття мети діяльності власника”. Тобто українськомовна версія може містити менше інформації, ніж іншомовна версія, але публічні документи та важливий функціонал повинні бути повністю адаптованими під користувача. 

Врешті-решт, товари та послуги, які продаються в Україні повинні бути локалізованими. Комп’ютерні програми повинні мати український інтерфейс. Також, допускається інтерфейс українською та/або англійською мовою, або іншими офіційними мовами Європейського Союзу.

Реклама 

Мовою реклами, в тому числі телебачення та радіо, є державна мова. У друкованих медіа допускається розміщення реклами однією з офіційних мов Європейського Союзу. 

Торговельні марки 

Об’єкти авторського права, які використовуються в рекламі, можуть відображатися у формі, закріпленій під час реєстрації. 

Обслуговування 

Компанії зобов’язані комунікувати зі споживачами українською. Ця вимога передбачається і в “мовному законі” і в ЗУ “Про захист прав споживачів”. Разом з тим, за особистими проханнями клієнтів, їх можна обслуговувати й іншою мовою. 

Інформація на цінниках, в інструкціях, технічних характеристиках, маркуванні, квитках, меню тощо, також, має подаватися українською. 

Закон передбачає, що власники бізнесу можуть використовувати слова, скорочення, абревіатури та позначення латинськими чи грецькими літерами, а також англійською мовою.

Що робити, якщо компанія зареєстрована в Україні, але реалізує діяльність за кордоном? 

Ми згадували, що “мовний закон” стосується компаній, які зареєстровані в Україні та які реалізують свою діяльність в Україні. За Податковим кодексом, місцезнаходження клієнтів вважається місцем постачання послуг вашої компанії, а місцем постачання електронних послуг вважається місцезнаходження отримувача послуг. Тобто прямого обов’язку створити українськомовну версію у таких компаній не виникає. З одного боку доволі складно довести, що українська компанія, орієнтуючись на закордонні ринки, не надає послуг чи продає товари українським користувачам. З іншого боку, все одно є шанс отримати скаргу за те, що на такому сайті немає українськомовної версії. 

Чи є різниця між B2B та B2C?

В розрізі мовного питання – немає. У розумінні ЗУ “Про захист прав споживачів” споживач – це лише фізична особа. Однак в інформаційній довідці на сайті Уповноваженого (контролюючого органу) зазначається, що: 

• “Інтернет-представництва (в тому числі вебсайти, вебсторінки в соціальних мережах) суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та зареєстровані в Україні, виконуються державною мовою.”
• “Версія такого вебсайту державною мовою для користувачів в Україні повинна завантажуватися за замовчуванням”.

Тобто довідка не деталізує реалізацію діяльності за різними бізнес-моделями. 

Що буде за недотримання вимог?

Крім суспільного осуду, компанію може оштрафувати Уповноважений із захисту державної мови. Секретаріат Уповноваженого має право проводити перевірки як за власною ініціативою, так і за скаргою заявників, фіксувати порушення та накладати санкції. За результатами перевірки складається акт. У випадку виявлення порушення – складається протокол. На підставі протоколу Уповноважений складає постанову про накладення штрафу. Постанову можна оскаржувати у суді, однак з цього питання ще не склалася повноцінна судова практика. 

За перше порушення, в т.ч. порушення у користувацьких інтерфейсах комп’ютерних програмах та вебсайтах чи у сфері інформації для загального ознайомлення, можна отримати попередження або штраф від 3400 грн до 5100 грн. За повторне порушення протягом року розмір штрафу збільшується від 8500 грн до 11900 грн.

За звітом Уповноваженого за перше півріччя 2024 року 29% від загальної кількості усіх звернень присвячені питанню, що на сайтах не було стартової української сайтів інтернет-магазинів та інших вебсайтів. Далі,15% – порушень зустрічалися під час обслуговування, 7% – сфері надання інформації про товари і послуги. Найбільше повідомлень надійшло у м. Київ, далі в Одеській, Харківській, Дніпропетровській та Київській областях.

Попри спротив і довгі спроби повернути українській мові чільне місце, “мовний закон” набрав чинності у липні 2019 року. 5 років опісля все ще зустрічаються бізнеси, які опираються вимогам, або не знаходять достатньо ресурсів, аби адаптувати свою діяльність відповідно до норм “мовного закону”. Ми не karma police, але ми боремося за мовну відповідність та дотримання законів. Тому, якщо ви прочитали до цього речення, надіємося, що з вашим сайтом, публічними документами, найменуваннями товарів та рекламою все в порядку! А якщо раптом ні – гукайте нас, допоможемо з юридичним перекладом чи підготовкою якісних публічних документів українською.

Авторка статті: Валентина Гуменна